Ліна Костенко
(1930)
Українська письменниця, поетеса-шістдесятниця
Вірші Ліни Костенко
А затишок співає, мов сирена
Берестечко
Біла симфонія
Біль єдиної зброї
В маєтку гетьмана Івана Сулими
Вже почалось, мабуть, майбутнє…
Виходжу в сад, він чорний і худий
Віяло мадам Полетики
Готичні смереки над банями буків
Гроза проходила десь поруч
Двори стоять у хуртовині айстр
Дощ полив
Дума про братів неазовських
Життя іде і все без коректур…
За чорно-синьою горою
Затінок, сутінок, день золотий
І жах, і кров, і смерть, і відчай
І засміялась провесінь
І не дивуй, що я прийду зненацька
І скаже світ
І я не я, і ти мені не ти
Ісус Христос розп’ятий був не раз
Казочка про трьох велетнів
Кольорові миші
Коректна ода ворогам
Крила
Лист
Майже переклад з провансальскої
Марнували літечко, марнували
Маруся Чурай
Ми виїхали в ніч
Між іншим
Мій перший вірш написаний в окопі…
Моя любове
Моя любове! Я перед тобою…
Музики
На конвертики хат
Не знав, не знав звіздар гостробородий
Не треба класти руку на плече
О, не взискуй гіркого меду слави
Ображений Торквемада
Ой ні, ще рано думати про все
Осінній день
Осінь жагуча
Отак, як зроду, потаємно, з тилу
Очима ти сказав мені
Пастораль ХХ сторіччя
Пелюстки старовинного романсу
Перш, ніж півень запіє
Пишіть листи і надсилайте вчасно
Після дощів смарагдова дібров
Плем’я тода
Пливли ми ввечері лиманом
Притча про ріку
Причмелені гномики
Псалом 16
Розкажу тобі думку таємну…
Світлий сонет
Скіфська баба
Скіфська одіссея
Сніг у Флоренції
Спинюся я і довго буду слухать
Старенька жінко, Магдо чи Луїзо!..
Старий годинникар
Стояла груша, зеленів лісочок
Страшні слова, коли вони мовчать
Тунгуський бог
Тут обелісків ціла рота…
У присмеркові доброї дібровості
Українське альфреско
Умирають майстри, залишаючи спогад
Хай буде легко
Хуртовини
Це ж треба мати сатанинський намір
Чайка на крижині
Чатує вітер на останнє листя
Чекаю дня, коли собі скажу
Червоні краплі глоду
Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич
Що ж, авторучка
Я кину все, я вірю в кілометри
Я хочу на озеро Світязь