Чатує вітер на останнє листя
Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм корінням тримає схили урвища… А знизу, по глинищах, по збляклих травах вповзає дим циганського багаття і чутно — перегукуються люди за сірою гіркою пеленою. Строката хустка — жовте і багряне — з плечей лісів упала їм під ноги. І вся природа схожа на циганку — вродливу, темнооку, напівголу, в червоному намисті з горобини, з горіховими бубнами в руках…