Анхізів син, вклонившися богині
Анхізів син, вклонившися богині, Поглянув їй, окрилений, услід: Рожева хмарка крізь гірлянди віт Пішла від нього у простоти сині. Це ж нею дихав і сміявся світ, Це ж їй молились зграї лебедині. Їй, що вродилась у прибрежній піні І що міцніша за міцний граніт. Еней ще чув гарячої долоні Безсмертний дотик на своїм чолі, А в морі хвилі гналися, мов коні, Гойдалися троянські кораблі, І ряд очей, прихильних і ворожих, На них дивився із чертогів божих.
Максим Рильский
Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець
Всі вірші Максима Рильського