Максим Рильский
(1895-1964)
Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець
Вірші Максима Рильського
Анхізів син, вклонившися богині
Біжать отари, коні ржуть, реве
Бодлер
В буденщині процвілій і прокислій
В високій келії, самотно-таємничій,
В глибокому затоні
Вечір напровесні
Вже червоніють помідори
Взабрід
Голос отрути
Діана
До портрета Саксаганського
Дощ
Епоху, де б душею відпочить
Есмеральда
За стінами холодна віє ніч
Запахла осінь в’ялим тютюном
Згадай, безумче
Зелена піна лісу молодого
Зелені тіні по душі майнули
Зимове шкло
І шум людський, і велемудрі книги
Ключ у дверях задзвенів
Коні
Любов чи ні
Людськість
Мені снилось
Мистецтво
Моїй Леонорі
Молочно-сині зариси ланів
Моя царівна
На порозі гість веселий
Надворі дощ, холодний вітер виє
Несіть богам дари
Ні, зорянице, злотом і рубіном
Ніцше
Новий хліб
Олександрія
Осінь-маляр із палітрою пишною
Отрута
Поет
Поцілунок
Синя далечінь
Сільський сонет
Слід копитів занесло сивим димом
Сніг падав безшелесно й рівно
Сонет нудьги й бажання
Спинилось літо на порозі
Срібний сонет
Суворих слів, холодних і шорстких
Тріпоче сокіл, сріблом потемнілим
Троє в одному човні (не рахуючи собаки)
Троянди й виноград
Тут цілий день, у казанах закутий
У горах, серед каменю й снігів
У пущах, де лише стежки звірині
У теплі дні збирання винограду
У хутрі лисячім мене одвідав гість
Філософ
Хай сніг іде холодний та лапатий
Хто змалював каштани густолисті
Хто храми для богів, багатіям чертоги
Цвітуть бузки, садок біліє
Яблука доспіли, яблука червоні
Як солодко в північній тишині