Отрута
Богиня, смертного зустрівши юнака, Жагу запліднення не в силі потаїти, На його кинула полуменисті квіти І щезла в запусті, принадна і легка. Не вабся, хлопчику! Той мудрий, хто втіка, Хто знає, що несе трутизна Афродити, Хто любить чесний дім, акантом оповитий, Де смертка смертного і друга друг чека. Коли, зчарований, ти принесеш богині, На терпкі пестощі уловлениц зміїні, Дихання юності і життєдайний цвіт, — Вона, життя нове — повік жива — зачавши, Не попрощавщися, тебе лишить назавше, Але й людський уже тебе не прийме світ!

Максим Рильский
Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець
Всі вірші Максима Рильського