В Криму
Цикл В обіймах хмар мовчали скелі… І хмари так казали їм: “О любі сестри, полетім В краї щасливі і веселі…” В обіймах хмар мовчали скелі… І хмари тихо полетіли… І сльози сріблились на них… І ніби сльози, з скель німих Каміння, котячись, сіріли… І хмари тихо полетіли… * * * Літній вечір… Гори в млі, В золоті вершини… А під ними ллється десь Пісня України. Гасне вечір… Сон обняв… А між горами літа Пісня України. Ніч давно… Заснуло все… Тільки море плине, Та щебече понад ним Пісня України. * * * Вічне море вічно ллється, Не спиняється й на мить, То об скелі сірі б’ється, То пісні свої шумить… Чом же я не вільне море, Чом мовчу я цілі дні?! Чом так тяжко люте горе Груди стискує мені?.. * * * Я на камені над морем, Легко, весело мені… Я співаю пісню морю, І воно мені співа… Вечоріє… В хмарах гори, Обнімає землю сон, А мій дужий спів лунає І гуде над шумом хвиль. Проспівав я пісню морю, Ліг на камінь і лежу… Ніби пісня, ллється море, Ніби рими, хвилі б’ють. * * * Вийди, о, вийди! Я жду тебе, жду! Тихо, і ясно, і пусто в саду. Сплять кипариси, дрімають гранати, Ніч розкидає сріблястії шати”. Кедр до мімози схилився і спить, Ніжно мімоза щось кедру шумить. Море купається в місячнім світлі, Дихають важко троянди розквітлі. Вийди, о, вийди! Я жду тебе, жду! Тихо, і ясно, і пусто в саду… Сплять кипариси, дрімають гранати, Ніч над землею розкинула шати. * * * Осріблені місяцем гори блищать, їм кедри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря, згори Осяяні місяцем, гори блищать, Осріблені місяцем, сосни шумлять, А море і сердиться, й лає вітри, Що нишком його підслухають згори * * * Коли на крилах хмари злотні На землю вечір принесуть, Вони летять на верхогір’я І там солодкий спокій п’ють. Вони летять на верхогір’я Прощатись з сонцем золотим, Йому “Добраніч!” посилати, Мінятись усміхами з ним. Вони летять на верхогір’я, Щоб сонце вдосвіта зустріть, Щоб знов покинуть вранці землю І знов по вечір полетіть.
Олександр Олесь
Український поет, драматург, представник символізму