Тарас Шевченко
(1814-1861)
Видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч.
Вірші Тараса Шевченка
А нумо знову віршувать
А. О. Козачковському
Барвінок цвів і зеленів
Бенкет у Лисянці
Буває, в неволі іноді згадаю
Буває, іноді старий
Бували войни й військовії свари
Було, роблю що, чи гуляю
В казематі
В неволі
Варнак
Великий льох (містерія)
Великомученице кумо!
Вип’єш перву – стрепенешся
Відьма (поема)
Во Іудеї во дні они
Г. З.
Гайдамаки
Галайда
Гамалія
Гамалія (друга редакція)
Гімн черничий
Гоголю
Ґонта в Умані
Готово! Парус розпустили
Гупалівщина
Дівичії ночі
Дівча любе, чорнобриве
До Основ’яненка
Доля
Думи мої, думи мої
Думка
Дурні та гордії ми люди
Епілог
Єретик
З передсвіта до вечора
За що ми любимо Богдана?
Заворожи мені, волхве
Закувала зозуленька
Заповіт
Заросли шляхи тернами
Заступила чорна хмара
Зацвіла в долині
Зійшлись, побрались, поєднались
І Архімед, і Галілей
І багата я
І виріс я на чужині
І день іде, і ніч іде
І досі сниться…
І знов мені не привезла
І золотої й дорогої
І мертвим, і живим, і ненарожденним
І небо невмите, і заспані хвилі
І станом гнучим, і красою
І широкую долину
Іван Підкова
Із-за гаю сонце сходить
Інтродукція
Іржавець
Ісаія Глава 35
Кавказ
Катерина
Княжна (поема)
Колись дурною головою
Коло гаю к чистім полі
Конфедерати
Кума моя і я
Лебедин
Ликері
Лілея
Лічу в неволі дні і ночі
Маленькій Мар’яні
Мар’яна-черниця
Марина
Марія (поема)
Марку Вовчку
Меж скалами, неначе злодій
Мені здається, я не знаю
Мені однаково
Мені тринадцятий минало
Ми вкупочці колись росли
Ми восени таки похожі
Ми заспівали, розійшлись
Минають дні, минають ночі
Минули літа молодії
Мій боже милий, знову лихо!..
Молитва
Москалева криниця (поема)
Муза
Н. Маркевичу
На батька бісового я трачу
На вгороді коло броду
На Великдень, на соломі
На вічну пам’ять Котляревському
На незабудь Штернбергові
На улиці невесело
Над Дніпровою сагою
Наймичка
Нащо мені женитися?
Нащо нас мати привела?
Не вернувся із походу
Не гріє сонце на чужині
Не для людей, тієї слави
Не додому вночі йдучи
Не женися на багатій
Не журюсь я, а не спиться
Не завидуй багатому
Не молилася за мене
Не так тії вороги
Не тополю високую
Не хочу я женитися
Невольник (поема)
Неофіти
Ну що б, здавалося, слова…
Нудно мені, тяжко – що маю робити?
О думи мої! о славо злая!
О люди! люди небораки!
Огні горять, музика грає
Ой виострю товариша
Ой гляну я, подивлюся
Ой крикнули сірії гуси
Ой люлі, люлі, моя дитино
Ой маю, маю я оченята
Ой пішла я у яр за водою
Ой по горі роман цвіте
Ой стрічечка до стрічечки
Ой сяду я під хатою
Ой умер старий батько
Ой я свого чоловіка
Он не п’ються пива-меди
Он чого ти почорніло, Зеленеє поле?
Осії глава XIV
П. С.
Перебендя
Песня караульного у тюрьмы
Петрусь (поема)
Плач Ярославни
По улиці вітер віє
Подражаніє 11 псалму
Подражаніє Едуарду Сові
Подражаніє Ієзекіїлю
Подражаніє сербському
Полюбилася я
Полякам
Породила мене мати
Поставлю хату і кімнату
Причинна
Пророк
Псалми Давидові
Розрита могила
Росли укупочці, зросли
Русалка
Самому чудно. А де ж дітись?
Саул
Світе ясний! Світе тихий!
Свято в Чигирині
Сестрі
Сичі
Слава
Слепая (поема)
Сова
Сон
Сон (комедія)
Сонце заходить, гори чорніють
Сотник
Стоїть в селі Суботові
Та не дай, господи, нікому
Така, як ти, колись лілея
Тарасова ніч
Тече вода з-під явора
Тим неситим очам
Титар
Титарівна
То так і я тепер пишу
Тополя
Три літа
Тризна
Туман, туман долиною
У бога за дверми лежала сокира
У Вільні, городі преславнім
У нашім раї на землі
У неділеньку та ранесенько
У неділеньку у святую
У неділю не гуляла
У перетику ходила
У тієї Катерини
Умре муж велій в власяниці
Утоплена
Утоптала стежечку
Хіба самому написать
Холодний яр
Хоча лежачого й не б’ють
Хустина
Царі
Червоний бенкет
Чернець
Чи не покинуть нам, небого
Чи то недоля та неволя
Чого мені тяжко
Чума
Швачка
Юродивий
Я не нездужаю, нівроку
Якби ви знали, паничі
Якби з ким сісти хліба з’їсти
Якби зустрілися ми знову
Якби мені черевики
Якби мені, мамо, намисто
Якби тобі довелося
Якби-то ти, Богдане п’яний
Якось-то йдучи уночі