Іван Франко
(1856-1916)
Видатний український поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, науковець, громадський і політичний діяч
Вірші Івана Франка
N.N. (Будь здорова, моя мила)
N.N. (Виступаєш ти чемно, порядно)
Oй ти, дівчино, з горіха зерня
Semper idemi
Semper tiro
Vivere memento
Антошкові
Апострофа
Ах, коб я був музикантом
Багач
Багно гнилеє між країв Європи
Безмежнеє поле в сніжному завою
Беркут
Блаженний муж, що йде на суд неправих
Був у нас мужик колись
Було се три дні перед моїм шлюбом
В вагоні
В самоті, гризоті
В село ходив
В шинку
Вам страшно тої огняної хвилі
Весно, ох, довго ж на тебе чекати
Веснянії пісні
Веснянки
Ворог батько, ворог мати
Всюди нівечиться правда
Гадки на межі
Галаган
Гей, розіллялось ти, руськеє горе
Гімн (Вічний революціонер)
Говорить дурень в серці своїм
Гриць Турчин
Гріє сонечко
Де я не йду, що не почну
Декадент
До моря сліз, під тиском пересудів
Догорають поліна в печі
Душа безсмертна
Ей, думи золотії
Журавлі
З усіх солодких, любих слів
Заким умре ще в серці творча сила
Звірячий парламент
Зелений явір, зелений явір
Земле, моя всеплодющая мати
Знов рік минув
Зоні Юзичинській
І він явивсь мені
І знов рефлексії
Ідеалісти
Ідилія
Каменярі
Коли почуєш, як в тиші нічній
Коли часом в важкій задумі
Колись в однім шановнім руськім домі
Колись в сонетах Данте і Петрарка
Конкістадори
Корженкові
Котляревський
Крик серед півночі в якімсь глухім околі
Легенда про вічне життя
Лис Микита
Максим Цюник
Маленький хутір серед лук і нив
Мамо-природо
Матінко моя ріднесенька
Мій раю зелений
Мійові елегії
Місяцю-князю
Многонадійний
Моєму читачеві
Моїй дружині
Моїй не моїй
Монолог атеїста
Моя любов
Мчиться блискуча карета
На Підгір’ї села невеселі
На суді
Надходить ніч
Найгірше я людей боявсь тоді
Не без але
Не бійтеся тюрми
Не боюсь я ні бога, ні біса
Не винен я тому, що сумно співаю
Не високо мудруй
Не все іще було, що може бути
Не забудь, не забудь
Не знаю, що мене до тебе тягне
Не люди наші вороги
Не минай з погордою
Не можу забути
Не надійся нічого
Не покидай мене, пекучий болю
Не схиляй своє личко прекрасне
Невільники
Недовго жив я ще, лиш сорок літ
Немає друга понад мудрість
Нехай і так, що згину я
Неясна для вас ця легенда
Ні, вдуріти доведеться
Ночі безмірнії, ночі безсоннії
Ой ти, дубочку кучерявий
Ой, що то в полі за димове
Олі
Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє
Осінній вітре, що могучим стоном
Осторога
Ось панський двір
Отсе тая стежечка
Отсей маленький інструмент
Паде додолу листя з деревини
Патріот
Перспектива
Перша вчителька
Підгір’я взимі
Пісне, моя ти підстрелена пташко
Пісня будущини
Пісня і праця
Плив гордо яструб в лазуровім морі
По коверці пурпуровім
Поезія
Поет мовить
Поете, тям, на шляху життьовому
Покоїк і кухня, два вікна в партері
Полудне
Послухай, сину, що премудрість каже
Привид
Привіт тобі, мій друже вірний, гаю
Притча про життя
Притча про красу
Притча про нерозум
Раз зійшлися ми случайно
Рідне село
Розвивайся, лозо, борзо
Святий Валентій
Се дім плачу, і смутку, і зітхання
се огонь
се раби
Себе самого наперед
серце мліє
Сидів пустинник біля свого скиту
Сижду в тюрмі, мов в засідці стрілець
Сипле, сипле, сипле сніг
Сідоглавому
Сійте більш
Сікстинська мадонна
Смертельно ранений
Смерть убійці
Співакові
Стара пісня
Стріли
Строфи
Суне, суне чорна хмара
Супокій
Сучасна пісня
Сучасна приказка
Так говорить стародавня повість
Так, ти одна моя правдивая любов
Твої очі, як те море
Ти знов оживаєш, надіє
Товаришам
Товаришам з тюрми
Товаришам із тюрми
Три долі
Тричі мені являлася любов
Тріолет
Тюрмо народів, обручем сталеним
Тяжко-важко вік свій коротати
У безсонну ніченьку
У долині село лежить
У сні знайшов я дивную долину
У сні мені явились дві богині
У темну ніч я містом тихо брив
Ужас на Русі
Україна мовить
Хлібороб
Ходить туга по голій горі
Хоч ти не будеш цвіткою цвісти
Хто славу світу осягнув
Хто тому шкодить
Цехмістер Купер’ян
Червона калино, чого в лузі гнешся
Чим пісня жива
Човен
Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський
Чого являєшся мені у сні
Чорте, демоне розлуки
Шевченко і поклонники
Ще щебече у садочку соловій
Що щастя
Я буду жити, бо я хочу жити
Я забув
Я згадую минулеє життя
Я не жалуюсь на тебе, доле
Я не кляв тебе, о зоре
Я не лукавила з тобою
Я не надіюсь нічого
Я не тебе люблю, о ні
Я хтів життю кінець зробить
Як двоє любляться, а ждуть
Як лампа розбита
Як почуєш вночі край свойого вікна
Як те залізо з силою дивною
Якби знав я чари, що спиняють хмари
Якби ти знав, як много важить слово